Поради логопеда
ПРИСЛУХАЙТЕСЬ ДО ПОРАД ЛОГОПЕДА
.jpg)
Чому діти часто приходять до школи з дефектами мовлення? Як цим учням ведеться серед однолітків? Чи уявляють батьки, які приниження випадають на долю таких дітей спочатку в молодших класах, а потім у підлітковому віці? Непоодинокі випадки, коли діти не лінуються, намагаючись засвоїти базові дисципліни, але зазнають постійних невдач у навчанні та уїдливих глузувань з боку ровесників. Чому іноді труднощі у навчанні так важко долаються і що треба робити, аби малюк правильно розмовляв, добре читав, грамотно писав? Чиста звуковимова не привертає до себе уваги, але ж як впадають в око дефекти мовлення. Якщо ми любимо свою дитину, бажаємо їй добра та світлої долі, невже байдуже поставимося до її труднощів, які згодом спричинюють вади! Вчасне не виправлення мовних вад веде до порушень і затримки загального розвитку дитини, спричинює труднощі у сприйманні та аналізі як навчального матеріалу, так і реальних подій.
Ось чому логопед завжди попереджає, ба навіть трохи лякає батьків, намагаючись застерегти їх від легковажного ставлення до проблем мовлення їхнього малюка.
Кожного року логопеди оглядають вихованців дошкільних закладів освіти з метою вчасного виявлення дітей, котрі потребують логопедичної допомоги. Батькам цих дітей, у яких в ре¬зультаті обстеження помічено порушення мовлення, рекомендуємо звернутися по консультацію до логопеда у дошкільний заклад. Він після більш детального й повного огляду дитини зможе запропонувати шляхи подолання виявлених вад мовлення, дасть необхідні пояснення, відповіді на запитання. Батьки, які прислухаються до парад фахівців, не матимуть в майбутньому проблем з розвитком мов¬лення своїх дітей, із навчанням грамоти. Але, на жаль, непоодинокі випадки, коли дорослі ігнорують поради фахівця, не звертаються по консультацію до логопеда, сподіваючись, що маля ще «вигово¬риться». Вони не думають про можливі негативні наслідки такого не поспіху, не підозрюють, що ризикують приректи свою улюблену дитину на невпевненість у майбутньому, викликати в неї появу небажаних комплексів. Адже минає дитинство, і такі милі в трирічному віці недоліки мовлення стають кричуще помітними, однаково небажаними як для дівчат, так і для хлопців. Уявіть собі, що діти п'яти-шести років, які щойно навчилися правильно вимовляти звуки, відразу з роздратуванням починають помічати чужі вади звуковимови, хоча за своїм мовленням стежать ще не завжди! Тому так безжалісно й азартно ровесники дражнять бідолаху з порушенням мовлення в молодших класах, так тонко й вигадливо знущаються при нагоді — в старших!
Особливо небайдуже ставляться до себе дівчатка та хлопці в підлітковому віці, коли досить гостро сприймаються будь-які зовнішні вади й недоліки, в тому числі й порушення мовлення. З ме¬тою позбутися їх підлітки ладні займатися з логопедом, але на жаль, ефективність роботи над мов¬ленням дітей після певного вікового етапу значно зменшується. І тоді вже, навіть докладаючи героїч¬них зусиль і займаючись з логопедом, підліток ніколи не зможе невимушено й вільно володіти новим (не рідним йому) звуком.
Тільки фахівець, може вирішити, чи треба ще зачекати чи вже слід починати корекційну робо¬ту, і яку саме.
Є багато відхилень у мовленнєвому розвитку дитини, яких близькі або не помічають, або не можуть належно оцінити їх серйозність і передбачити можливі негативні наслідки. Наприклад, гор¬ловий звук „р", міжзубні та бокові звуки дуже помітні в мовленні дітей вже після 4-х років. Вони значно псують враження у співрозмовника і без допомоги логопеда ніколи не виправляються. Почи¬нати їх виправляти треба вчасно, а коли саме — вирішує логопед, беручи до уваги не один чинник.
Мовленнєве недорозвинення у дитини фахівець зможе діагностувати до чотирьох років. Виправити цю непросту ваду можна тільки копіткою роботою, і бажано в умовах логопедичної гру¬пи. В результаті корекційної роботи (і тільки завдяки їй!) вдається цілком позбавитися мовного розладу - і дитина навчиться правильно розмовляти, добре читати, матиме змогу грамотно писати, успішно опановувати програму масової школи. Якщо мовленнєве недорозвинення вчасно не виявити, не подолати, школяр опиняється сам на сам з хронічними безнадійними невдачами у навчанні грамоти, читання, навіть, уявіть, математики (бо, щоб розв'язати задачу, треба , як мінімум, прочитати, зрозуміти, запам'ятати...) На цьому етапі стає очевидним, що щось негаразд. Ні розгублені, вражені батьки, ні вчитель не знають, як допомогти дитині.
Без розвиненого мовлення малюк не зможе здобути міцних ґрунтовних знань і зможе цілісно й гармонійно розвиватись. Якби батьки вчасно звернулися до логопеда, вони попередили б появу таких проблем.
ЗАЇКАННЯ
Заїкання відноситься до одного з найбільш розповсюджених
мовленнєвих порушень. Як правило, виникає у ранньому віці, та при
відсутності необхідної допомоги, може тривати багато років. Заїкування
проявляється у порушенні ритму та плавності мовлення. Затримки та
повторення при вимові слів виникають унаслідок судом мовленнєвого апарату,супроводжуються порушенням дихання, зміною в просодиці висловлювань:висоти та сили звуку, темпу мовлення. При цьому відмічаються пристосованізміни пози, міміки, артикуляції. Проходження заїкування буває постійним абохвилеподібним, але частіше за все запинки проявляються в найбільшвідповідальних «складних» ситуаціях. Це, як правило, офіційна обстановка,необхідність виступати перед аудиторією, відповіді на уроках, екзаменах,розмови по телефону, відповіді на неочікуване запитання від незнайомоїлюдини ін.
Часто мовленнєві труднощі та невдачі, які виникли, призводять до
перенапруження нервової системи, а частіше – до серйозних психічних травм,котрі можуть викликати відчуття неповноцінності, безпомічності та іншінегативні емоції. В результаті у більшості заїкуватих виникають неврози, щопосилює заїкування та ще більш ускладнює спілкування.
БАТЬКИ МАЮТЬ ПАМ’ЯТАТИ:
1. Виправити заїкування можна лише спільними зусиллями. Не
покладати все лише на логопеда, а тим паче на свою дитину – без Вашої
допомоги виправити мовлення у дитини неможливо.
2. Необхідно встановити вдома правильний розпорядок дня
дитини, щоб вона встигала готувати шкільні та логопедичні завдання.
3. Вмовите дитину залишити всі види гуртків до тих пір, поки у неї
не сформується вільне від судом мовлення. Це необхідно в цілях
зосередження зусиль на логопедичній роботі.
4. Регулярно відвідуйте разом з дитиною логопедичний пункт.
5. Вимагайте від дитини виконання логопедичних вправ та самі
виконуйте їх при спільній роботі.
6. В дні, вільні від занять на логопедичному пункті, займайтесь з
дитиною по завданням логопеда. Не доручайте цю роботу родичам або
будь-якому із членів сім’ї, так як вони не зможуть замінити.
Артикуляційні вправи для дітей шкільного віку
Мета артикуляційної гімнастики – розвиток рухливості органів мовленнєвого апарату, відпрацювання правильних, повноцінних рухів артикуляційних органів необхідних для правильної вимови звуків. Артикуляційну гімнастику бажано проводити щоденно, відводячи на неї від 5 до 15 хвилин, в залежності від віку дитини. Не перевантажуйте дитину, не вимагайте від неї виконання всіх вправ під час одного заняття.
Виконувати артикуляційну гімнастику слід перед дзеркалом, щоб дитина бачила і Ваше обличчя і своє, та могла контролювати виконання вправ.
1. „Лопаточка”. Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 10-15 с.
2. „Неслухняний язичок”.Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний язичок” верхньою губою.
3. „Чашечка”.Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с.
4. „Голочка”.Рот відкрити. Язик висунути далеко вперед, напружити його та зробити вузьким. Утримувати в такому положенні 15 с.
5. „Гірка”.Рот відкрити. Бокові краї язика притиснути до верхніх кутніх зубів. Кінчиком язика доторкнутися до нижніх передніх зубів. Утримувати в такому положенні 15 с.
6. „Трубочка”.Висунути широкий язик. Бокові краї язика завернути угору. Подмухати в отриману трубочку. Виконувати в повільному темпі 10-15 разів.
7. „Годинник”.Висунути вузький язик. Тягнутися язиком поперемінно праворуч – ліворуч. Рухати язиком з куточка рота в повільному темпі під лічбу. Виконати 10-15 разів.
8. „Конячка”.Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10-15 разів.
9. „Грибок”.Відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння сильно відтягнути вниз нижню щелепу. Зробити 10-15 разів. На відміну від вправи „Конячка” язик не повинен відриватися від піднебіння.
10. „Гойдалка”.Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10-15 разів.
11. „Смачне варення”.Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у глиб рота. Повторити 10-15 разів.
12. „Змійка”.Рот широко відкрити. Язик сильно висунути уперед, напружити, зробити вузьким. Вузький язик максимально висунути вперед та заховати у глиб рота. Рухати язиком в повільному темпі 10-15 разів.
13. „Маляр”.Висунути язик, рот трохи відкрити. Облизувати спочатку верхню, а потім нижню губу по колу. Виконати 10-15 разів, змінюючи напрям.
Частіше хваліть дитину, викликайте позитивний настрій при виконанні артикуляційної гімнастики. Ні в якому разі не сваріть дитину, якщо у неї щось не виходить, або виходить неправильно, це може призвести до того, що дитина взагалі відмовиться виконувати вправи. Звичайно, спочатку дитині буде важко, але через деякий час Ви помітите, що рухи стали вже менш напруженими та чіткими.
Мова дорослих - взірець для наслідування
Мова дорослих - приклад для дітей. Успіх мовленнєвого розвитку дитини насамперед залежить від мови дорослих, які її оточують з раннього дитинства. Малюк навчається говорити завдяки слуху і здібності до наслідування. Відомо, що дитина дошкільного віку легко наслідує неправильну вимову дорослих, переймає місцеву говірку, ді¬алектизми. Причинами помилок в мові дорослих є вплив діалектного оточення і невміння відрізняти звукову норму.
Яскрава, виразна мова дорослих привертає увагу дітей, полегшує розуміння її і запам'ятовування. Суха, монотонна мова не повинна бути зразком для наслідування. Виразність забезпечується інтонацією, що надає мові мелодійності. Інтонація-це вміння регулювати силу го¬лосу, користуватись логічним наголосом, паузами, темпом мовлен¬ня. Не можна кричати в розмові з дитиною. Голосна, криклива мова викликає у дошкільнят байдуже ставлення до її змісту, роздратова¬ність у поведінці. Дитина намагається відповісти батькам таким же тоном і це надає мові відтінок грубості.
Слід дотримуватись відповідного темпу мовлення. Не розмовляйте з дітьми швидким темпом, оскільки стежити за такою мовою бать¬ків дітям важко, вони відволікаються, стомлюються слухати, так ви¬ховується неуважність до слова. Крім того, коли дитина наслідує швидкий темп мови батьків, у неї може виникнути заїкання.
Мова батьків має бути орфографічне і граматично правильною, ви¬мова звуків повинна чіткою. Дитина швидше навчиться говорити правильно, коли чутиме навколо себе правильну, літературну мову.
Справжнім скарбом рідної української мови є твори усної народної творчості- приказки, загадки, скоромовки, вірші, казки. Дорослим не-обхідно вживати влучні вирази, народні перлини в живу розмовну мову, вивчати з дітьми народні твори.
У розвитку мовлення дитини надзвичайно важливу роль відіграє доб¬рий слух. Пошкодження слуху в ранньому дитинстві затримує розви¬ток мови. Знижений слух є перешкодою до розуміння мови оточую¬чих, а це затримує розвиток мовної активності дітей. Батьки повинні берегти слух дитини, стежити за станом слухового органу. Не можна говорити над самим вухом дитини, недоцільно й цілувати у вушко ма¬люка. Знижує слухову увагу дитини постійний шум у кімнаті, голосне звучання радіо, телевізору, голосні розмови дорослих. Першою озна¬кою зниженого слуху є відсутність реакції дитини на мову людей, що її оточують. Батьки повинні постійно піклуватися про збереження слуху дитини, розвивати слухову увагу, спостережливість.
ПРАВИЛА МОВИ І МОВЛЕННЯ
Правила мови
1. Під час розмови завжди дивись в обличчя співрозмовника, це допоможе говорити сміливо і впевнено.
2. Пам’ятай, що завжди і скрізь потрібно говорити спокійно, плавно, повільно.
3. Говори голосно, чітко, виразно!
4. Говори на видиху.
5. Чітко дотримуйсь пауз між реченнями.
Правила мовлення
1. Коли говориш, дивись в очі співрозмовника.
2. Слідкуй, щоб під час мовлення не було емоційного напруження.
3. Перш ніж почати говорити, подумай, про що ти хочеш сказати.
4. Перед мовленням зроби вдих, потім говори плавно на видиху.
5. Чітко вимовляй всі звуки.
6. Сурово дотримуйсь пауз між реченнями.
7. Говори чітко, голосно, виразно, спокійно, плавно!
8. Проводь мовленнєву зарядку:
– вправи на розслаблення,
– дихальні вправи,
– артикуляційні вправи,
– голосові вправи.
9. Якщо хочеш досягти успіху, то вір у свої сили та працюй над мовленням активно і систематично.
ВПРАВИ ДЛЯ ПОСТАНОВКИ ЗВУКА «Р»
Правильна артикуляція звука: кінчик язика за верхніми зубами, язичок дрижить.
1. тра, тро, тру, три , тре
трава, труби, траса, трамвай, травень, матрац, метро, ситро, три, хитрий, метр, завтра, гострий, страх, страус, матрос, театр, патрон, Петро, кінотеатр, троянда, трохи.
2. дра, дро, дри, дре, дру
дрова, відро, друг, квадрат, дрозд, пудра, другий, дрижить, драбина, дружба, дреманути.
3. ар, ур, ор, ер, ир, яр, юр, йор, єр, ір
ар: шар, жар, кар, комар, парк, базар, загар, самовар, карта, марка, фартух, артист, повар, карман, партизан, токар, пекар, картуз, гармата, аркуш, шарф, гарбуз, нарцис, картина, фарби, паркан.
ор: хор, борщ, торт, орден, форма, мотор, мухомор, помідор, жоржина, орнамент, морж, морква.
ир: сир, дирчати, мир, тир, командир, пасажир, ширма, мирний, жир.
ур: шнур, куртка, мурка, абажур, курча, сурма, курка, снігурка.
ір: вірш, зір, двір, дірка, гірка, збірка, пір’я.
ер: герб, верх, серп, верба, ферма, шерсть, перший, термос, персик, вітер, катер, зерно, черв’як, четвер, етажерка, сервант, тертка.
4. ра, ро, ру, ри, ре.
ра: Рая, рак, рама, радіо, ранець, ракета, радість, ранок, ракушка, рада, рахівниця, ракетка, гора, пора, Віра, баран, парад, гараж, пароль, ура, сокира, барабан, жирафа, парашут, Юра, Іра, мурашка, піраміда, Буратіно, Чебурашка.
ро: рот, роман, розум, робота, роги, рота, розмова, розповідь, урок, герой, горох, дорога, мороз, сорока, озеро, корова, коробка, сорочка, макарони, город, паровоз, борошно, огірок, відро, хороший, перо, урожай, смородина, горобець, борода, горобина.
ру: руки, ручка, рукавиці, рубанок, рух, рудий, рушник, кукурудза, подарунок, карусель, шуруп, кенгуру, м’ясорубка, обруч.
ри: риба, рис, ринок, говорити, туристи, кури, бадьорий, Марина, гори, помідори, хмари, штори.
ре: реве, речення, ремінь, редиска, режим, редька, море, бери, черешня, черемха, вареники, береза, решета, черепаха, перець, дерева.
5. (рь ) ря, рю, рьо, рі.
Рік, річка, ріже, буряк, прямий, ряд, грядка, рюкзак, брюки, корінь, снігурі, курінь, акваріум.
6. Слова із збігом приголосних.
Праця, країна, просо, трактор, обруч, спорт, транспорт, природа, портрет, скрипка, стрибати, стрункий, яструб, фрукти, гроші, бруд, кривий, абрикоса, група, іграшки, графін, виноград, кран, кружок, криниця, краб, праска, скриня, айстри, інструменти.
7. (р-л) ра-ла, ру-лу, ри-ли, ре-ле, ро-ло
Школяр, лікар, календар, рибалка, Лариса, дзеркало, портфель, окуляри, телевізор, каструля, журавель, тролейбус, столяр, маляр, тарілка, пароплав, міліціонер, равлик, контролер, криголом, телеграма, крокодил, верблюд, вітрило, ліхтарик, вертоліт, бриль, крила.
8. Завтра ми підемо в театр.
Роман одягає куртку.
Огірки лежать в корзині.
У Іри червоний олівець.
У Бориса буквар.
На городі ростуть: помідори, огірки, редька і редиска.
Марина сьогодні чергова.
Роман спіймав руками рака.
Сергійко малює картину.
У акваріумі плавають червоні рибки.
Ріта грає на скрипці.
Маруся прасує сорочку.
Трактор оре землю
Перукар робить зачіску.
Школярі збирають виноград.
Діти рвуть ромашки.
Білочка гризе горішки.
Тарас рубає дрова.
9. Хитру сороку спіймати морока,
А на сорок сорок сорок морок.
Наш Арокіп зварив окріп,
До окропу кинув кропу
Буде юшка для Арокопа.
10. На дворі трава, на траві дрова.
Три синички, три сестрички
Мили в річці рукавички.
11. Розкажіть ви про покупки.
Про які це про покупки?
Про покупки, про покупки
Про покупочки мої.
12. Н. Забіла
Дубові дрова дід рубає
В дворі під деревом старим,
А дітвора допомагає
Носити дрова з двору в дім.
13. (р-л) Орел на горі, перо на орлі.
14. Білі барани били в барабани.
15. Летить орлиця, крила розкрила.
НОРМА ТА ЗАТРИМКА МОВНОГО РОЗВИТКУ
Багатьох батьків турбує питання «Чи є у моєї дитини затримка мовного розвитку, адже вона говорить менше, ніж однолітки?» Однією з найважливіших проблем сучасної логопедії є раннє виявлення та попередження порушень мовленнєвого розвитку у дітей. Адже від своєчасно проведеної корекційної роботи, від усунення причин, що зумовлюють виникнення таких порушень, значною мірою залежить не лише розвиток мовлення, але й формування пізнавальної діяльності дитини, становлення її як особистості.
Уже від народження дитина опановує пасивний словник, запам'ятовує слова, їх значення, розрізняє інтонацію. Пізніше розвивається активний словник – дитина вчиться відтворювати почуті звуки, слова, речення. Спочатку дитина просто повторює за дорослим, потім починає спілкуватися, тобто її слова, звуки носять змістовне навантаження. Наприклад, малюк 1-1,6 років за допомогою одного звука «а», вимовляючи його з різною інтонацією, може запитати «Що це? Розкажи!»; виказати незадоволення «Не хочу»; здивування.
У віці від 1 до 1,5 років активний словник дітей, як правило, не розширюється, кількість слів майже не збільшується, але активно збагачується пасивний словник (слова, словосполучення запам'ятовуються надовго). В цей час не потрібно спонукати дитину до вимови нових слів.
Вчені узагальнили досвід роботи з дітьми і виділили особливості розвитку мовлення у кожному віковому періоді. Розглянемо короткий, але дуже важливий для становлення мовлення період до 3-х років.
Пам'ятайте! Мовний запас дітей навіть одного віку є неоднорідним як в кількісному, так і в якісному плані. «Відхилення» від запропонованих норм на 1-2 місяці (випередження або відставання) також є нормою розвитку.
Якщо ж дитина відстає відразу по декількох показниках, зовсім відсутні якісь навички, то потрібно звернутися до спеціаліста, який порадить вам правильно підібрати вправи та розвиваючі ігри, які ви можете використовувати під час занять з дитиною.
БАТЬКАМ НА ЗАМІТКУ
1 . ДЕФЕКТИ МОВИ нерідко можуть бути причиною серйозних відхилень , у розвитку дитини . Діти з порушеною вимовою звуків часто стають похмурими , замкнутими , уникають спілкування з однолітками, дорослими.
2. БЕЗ РОЗВИНЕНОЇ МОВИ діти не зможуть здобути міцних знань, гармонійно розвиватися. Від мовного розвитку дитини залежить успішність її навчання в школі.
3. ВАДИ ВИМОВИ звуків негативно впливають на фонетичне сприймання. Недорозвинення фонематичного сприймання зумовлює вади читання і письма, заважає дітям оволодіти технікою читання, письма.
4. КОРЕКЦІЙНА РОБОТА з дітьми , у яких порушена вимова звуків, мова в цілому, дає позитивні наслідки , якщо вона здійснюється фахівцем -логопедом в тісному контакті з вихователем логопедичної групи, батьками.
5. МОВНІ ДЕФЕКТИ - різноманітні порушення мовного розвитку, які найчастіше зустрічаються у більшості дітей дошкільного віку, залежно від глибини розладу мови , умовно розподіляються на такі дефекти:
а) фонематичні порушення мови (зводять тільки до неправильної вимови звуків - це найпростіший дефект мови );
б) фонетико - фонематичні порушення ;
в) алалія;
г) заїкання;
д) загальне недорозвинення мови.
ГРА ЯК ЗАСІБ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ
Діти із тяжкими мовленнєвими розладами не можуть повноцінно оволодівати навчальним матеріалом на заняттях. Адже у них страждає не тільки мовлення,а й порушене вербальне мислення,увага та пам'ять. Діти швидко виснажуються і втомлюються.
Саме тому треба докласти максимум зусиль,щоб дітям було цікаво навчатися, адже, коли цікаво, то й не важко. Як же зробити заняття цікавими? Відповідь дуже проста - навчати граючись! Адже саме гра є відповідною діяльністю дитини-дошкільника.
Будь-яка гра сприяє вихованню не однієї, а багатьох якостей особистості, вимагає участі різних аналізаторів і психічних процесів, викликає різноманітні емоції і, звичайно ж, сприяє мовленнєвому розвитку дитини.
Для дітей-дошкільників, які страждають мовленнєвими розладами, ігрова діяльність зберігає своє значення як необхідна умова їх всебічного гармонійного розвитку. Гра є ефективним засобом логопедичної роботи з дітьми.
Враховуючи особливості мовленнєвого та психічного розвитку дітей-логопатів, слід дотримуватися таких методичних вимог:
1. Ігри не повинні бути довготривалими.
2. Вони повинні проводитися в уповільненому темпі, щоб кожна дитина змогла зрозуміти завдання.
3. Гра повинна бути живою, цікавою, привабливою для дитини. В ній повинен бути присутнім елемент змагання та заохочення, яскрава, виразна та доступна для дітей наочність.
4. В грі необхідно домагатися активної мовленнєвої участі всіх дітей, по можливості використовуючи при цьому їх рухову активність.
5. В грі необхідно розвивати навички контролю за власним мовленням і мовленням товаришів, прагнення правильно і швидко виконати мовне завдання. Для цього слід підтримувати дитячу ініціативу.
6. В самому процесі гри логопед приймає безпосередню активно-пасивну участь. Це визначається мовними можливостями дітей, завданнями та умовами гри. На протязі гри логопед вносить необхідні корективи і виправлення в мовленні дітей, а в кінці гри обов'язково заохочує всіх дітей,відмічає найбільш активних.
7. Ігри, які проводяться на різних етапах роботи з дошкільниками, можна успішно повторювати, поступово ускладнюючи і варіюючи не тільки зміст мовного матеріалу, а й правила гри.
Дидактична гра ставить перед собою завдання навчити дитину чомусь новому або закріпити в неї ті чи інші знання, сформувати навички орієнтації в навколишній дійсності. Вона сприяє розвитку пам'яті, мислення, мовлення, збагаченню словникового запасу. В дидактичних іграх дитина спостерігає, порівнює, спів ставляє, класифікує предмети за тими чи іншими ознаками, проводить їх доступний аналіз і синтез, робить узагальнення.
Завдяки ігровій діяльності діти краще і непомітно для себе засвоюють навчальний матеріал, менше втомлюються і кожного разу радіють новій грі, бо гра - це не самоціль, а засіб всебічного впливу на дитину, на всі сторони її психофізичного і мовленнєвого розвитку.
